В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Уроки.... печінку в'ялили. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила.
Гримота́ти, -мочу́, -чеш и гримот́іти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грімотати.
Запо́на, -ни, ж. 1) Пологъ, занавѣска. На вікнах... запони. Чорною запоною застилає очі. 2) Застежка. Срібнії запони. 3) Препятствіе, помѣха. Ум. запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою... У хату, — аж він там за запонкою.
Збі́раний, -а, -е. 1) Собранный. Збіраним колосом не напхаєш рота. 2) О молокѣ: збіране. Снятое.
Карта, -ти, ж. 1) Четырехугольникъ, четырехугольная площадь, клѣтка. Употребляется, когда говорится о полевой землѣ, о рисункѣ клѣтчатой матеріи. 2) Листокъ бумаги. І взявши карту, щоб на їй писать споминник дорогий. Паперу пів карти. 2) Игральная карта. Балакають, у карти грають, співають. В карт грають. 4) Билетъ. 5) Письмо. 6) Указъ, предписаніе. Чоловіче біснуватий, нащо жінку продавати? Прийшла мені карта з неба, на податок грошей треба. Пала карта від цісаря з самої Верони, а щоби ми, молоденькі, ступали до войни. Ум. картка, карточка.
Контора, -ри, ж. Контора.
Полегкий, -а, -е. Легковатый.
Постриг, -гу, м.
1) Постриженіе.
2) Обрядовая стрижка ребенка въ первый разъ въ его жизни, когда ему исполнится годъ.
Пролев, -ва, м. = пралев. Ти лев собі, а я пролев, — циган одвічає.
Шелестіння, -ня, с. Шелесть, шумъ.
