Бришкати, -каю, -єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати.
Гуля́точки, неспрягаемый ум. глаголъ отъ гуля́ти. А тепер єсь у пригоді, гулятоньки годі.
Довготеле́сий, -а, -е. Длиннотѣлый. Высокій человѣкъ. Яких я бачив там звірюк, довготелесих та страшних гадюк.
Загостюва́тися, -тю́юся, -єшся, гл. Загоститься. Оце було як наша Катря де загостює, то мати дивують: що се доні нема! Така вже доля моя, що в мене не загостюється щастя.
Кубушка, -ки, ж. Кубышка. «Вишнівки кварту дай сюди!»... Їм повну налили кубушку.
Наві́сити Cм. навішувати.
Намика́ти II, -ка́ю, -єш, гл. 1) Наматывать, навивать. Челядина, що стоїть на вершку стога, намикає (намотує) той колач (довге перевесло з сіна) на вершок остреви, що вистає із стога. 2) Накладывать пластъ шерсти на щетку съ проволочными крючками, — для расчесыванія шерсти.
Панувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Господствовать, властвовать. Біс та його діти панують у світі. 2) Царствовать. 3) Жить побарски. Іди, доню, каже мати, — не вік дівувати! Він багатий, одинокий, — будеш панувати.
Побришкати, -каю, -єш, гл. Почваниться, пофуфыриться, поважничать.
Попорожнити, -ню́, -ниш, гл. Опорожнить (во множествѣ). Кубочки попорожнимо.
