Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жорілка

Жорілка, -ки, ж. Кружокъ изъ сплетенной лозы, служащій ошейникомъ для телятъ, а также связью на воротахъ. Пора теля узять на жорілку. Сосн. у.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 491.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖОРІЛКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖОРІЛКА"
А-є, а-єк, нар. Такъ. Галиц. Вх. Зн. 1.
Грома́дочка, -ки, ж. Ум. отъ громада.
Качальце, -ця, с. Свертокъ, напр., лентъ.
Мовчу́н, -на, м. Молчальникъ, неразговорчивый человѣкъ. Левиц. І. 138.
Підбурок, -рка, м. Желѣзный, съ деревянной ручкой, багоръ для вытягиванія изъ воды пойманнаго сома, въ подмогу рыболовному крючку, которымъ обычно ловятъ сома. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Пообтісувати, -сую, -єш, гл. Обтесать (во множествѣ). Оці ось дубки пообтісуйте попереду. Харьк. у.
Порозбувати, -ва́ю, -єш, гл. Разуть (многихъ)
Пробавити, -влю, -виш, гл. Промедлить, употребить время. Цілий ранок на тому пробавить. МВ. (О. 1862. III. 41).
Шруб, -ба, ж. Винтъ. О человѣкѣ: як на шрубах ходить — живой, подвижной, проворный. Ном. № 5762. Ум. шрубо́к.
Штаґа, -ґи, ж. 1) Приспособленіе, при помощи котораго кожевникъ развѣшиваетъ кожу надъ чаномъ. Вх. Зн. 83. 2) Въ мельницѣ: деревянный брусъ, въ который вставляется конецъ веретена шестерни. Черн. у., Сумск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖОРІЛКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.