Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дряпіка

Дряпі́ка, -ки, м. Обдирало, лихоимецъ. Ум. дряпічка. Нептун іздавна був дряпічка. Котл. Ен. І. 10.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 450.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРЯПІКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРЯПІКА"
Бджолиний, -а, -е, бджоляний, -а, -е. Пчелиный. Аф. 296.
Бездолець, -льця, м. Несчастный человѣкъ. Желех.
Визублювати, -блюю, -єш, сов. в. визубити, -блю, -биш, гл. Зазубривать, зазубрить. Уман. І. 240.
Заколо́та, -ти, ж. 1) Похлебка для животныхъ. Аф. 2) Пренебрежительное названіе для плохо изготовленнаго жидкаго кушанья. Аф.
Запе́чений, -а, -е. Опаленный. Несхожа була на селянок, часто запечених сонцем. Мир. ХРВ. 6.
Провчати, -чаю, -єш, сов. в. провчити, -вчу, -вчиш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Рудч. Ск. І. 180. Cм. проучити.
Роскопати, -ся. Cм. роскопувати, -ся.
Схожий, -а, -е. Похожій. Боже ж ти мій! і на чоловіка ж то не схожі. Млр. л. сб. 173. Сама на себе не схожа стала, така журба її бере. Рудч. Ск. II. 32.
Узгряниччя, -чя, с. Пограничье, місто вдоль границы. Вона узгряниччя людом осадила. К. Досв. 20.
Урікатися, -кається, сов. в. уректися, -че́ться, гл. безл. Слышаться, послышаться. Ви ж казали, що дали йому чотирі рублі. — Та ні то вам так моє слово уреклось: я казав — чотирі без четвертака дав. Новом. у. (Залюб.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРЯПІКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.