Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Ганджар, -ру, м. Широкій татарскій кинжалъ. Татарина в-пень стинає, бунчук, ганджар, лук довжезний, ворон коня відбірає.
Діжа́, -жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Питай, чи діжу замісить. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить.
Здіб, здо́бу, м. Внѣшній, наружный видъ, внѣшность, фигура. вона на такий здіб, що і... Она такова же по внѣшнему виду, какъ и...
Латати, -та́ю, -єш, гл.
1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Церкву обдирає, а коршму латає.
2) Прибивать лати на кровлю.
8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати!
Морти́ра, -ри, ж. Мортира. Мортира бомбова.
Мости́на, -ни, ж. 1) Половица. Ой зірви, синку, в коморі мостину, сховай, синку, чужую дитину. 2) Полъ.
Позмітувати, -тую, -єш, гл.
1) = позмітати. Усе позмішувано, позгрібувано.
2) Сбросить съ чего (во множествѣ). Пішов, тото позмішував з себе, іде... обідраний.
Улипати, -паю, -єш, сов. в. улипнути, -пну, -неш, гл.
1) Прилипать, прилипнуть.
2) Только сов. в. Объ одеждѣ, обуви: вполнѣ прійтись, какъ разъ быть впору. Приміряють той черевичок, — а він так і влип: як там був.
Штурхнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ штурхати. Дайте нам курку, бо в вікно штурхну.
