Бузя, -зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша.
2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора).
Відлеглість, -лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Відпочивати, -ваю, -єш, сов. в. відпочити, -чину, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Тоді одпочинемо, як помремо. Ляжмо, сестро, одпочиньмо.
Гицлювання, -ня, с. Пребываніе гицелем.
Жува́ти, -жу́ю, -є́ш, гл. Жевать. Живуть і хліб жують, постолом добро носять.
Задаві́йко, -ка, м. Душитель; міроѣдъ, кулакъ. То хиба пан? То задавійко. Він скілько людей згубив тими процентами.
Злиде́нність, -ности, ж. Бѣдность; бѣдственное положеніе.
Зохотитися, -чуся, -тишся, гл. Почувствовать охоту, желаніе. Зохотився до школи хлопець.
Ізу.. Cм. зу... Ізх... = ісх... Cм. сх.
Товк! II, меж. Толкъ! Він мене товк під бік.
