Голити, -лю, -лиш, гл.
1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче.
2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить.
Деревни́к, -ку́, м. Раст. Lonicera. Achillea. — білий. = Деревій.
Ді́дичок, -чка, м. Ум. отъ дідок.
Зарива́ти 2, -ва́ю, -єш, сов. в. зарва́ти, -рву́, -ве́ш, гл. Затрагивать, затронуть. Що за диво отсей Люборацький, — думали його соучні: з ким не зарви, все знакомый, все дружить.
Кріслечко, -ка, с. Ум. отъ крісло.
Обидвоє числ. = обоє. Скажімо ся поховати обидвоє в одну яму.
Об'язати, -ся. Cм. об'я́зувати, -ся.
Слинути, -ну, -неш, гл. Разноситься, разглашаться. По нещасній Україні слинула новина: не єдного смерть спіткала козацького сина. Нехай твоя слава слине, турецькая нехай гине.
Сплакнути, -кну, -неш, гл. Всплакнуть.
Тараня, -ні, ж. Рыба тарань, Abramis vimbra L. Чумак чумака таранею дошка, а сам у його з воза потягує чабака. Ум. таранька.
