Вигріватися, -ваюся, -єшся, гл. Грѣться. З води біжить на пісок вигріватися, з піску — в воду.
Закла́цати, -цаю, -єш, гл. Застучать зубами.
Зложити, -жу́, -жиш, гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. руки зложити. Умереть. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. неславу зложити на кого. Обезславить. На мене неславу зложили. кожух зложити. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили.
Мудрува́ння, -ня, с. Умствованіе, мудрствованіе.
Обгризати, -за́ю, -єш, сов. в. обгри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Обгрызать, обгрызть, отгрызать, отгрызть. Така проклята з'їжа, що швидко поїсть воли, обгризе мені вуха.
Охнутися, -нуся, -нешся, гл. Я так і охнулась і сама не стямилась.
Поздоровляти, -ля́ю, -єш, сов. в. поздорови́ти, -влю́, -виш, гл.
1) Давать, дать здоровья (употребляется преимущ. въ сов. в.). Десь мій милий чорнобривий та в степу ночує. Як в степу при дорозі, — поздоров же його, Боже!
2) Поздравлять, поздравить. Чом ти... не поздоровиш його? Адже бачиш, він заручився. Кішку Самійла поздоровляли. поздоровити днем. При встрѣчѣ поздравить съ настоящимъ днемъ.
Сточити Cм. сточувати.
Таліянець, тальянець, -нця, м. = таліян.
Тутарь, -ря, м. Здѣшній, мѣстный житель. Ой тутару, ой тутареньку, сему дому господареньку.
