Висівати, -ва́ю, -єш, сов. в. висіяти, -сію, -єш, гл.
1) Расходовать, израсходовать на сѣяніе. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов.
2) Усѣвать, усѣять.
3) Просѣвать, просѣять.
Горя́чка, -ки, ж. Раст. Lychnis chalcedonica.
Заляпоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. 1) Захлопать (быстро, учащенно). 2) Закапать (учащенно).
Лопа́точка, -ки, ж. Ум. отъ лопата.
Ма́зання, -ня, с. Мазаніе.
Обірник, -ка, м. 1) Навозъ. 2) У гуцульскихъ мастеровъ (мосяжним), дѣлающихъ украшенія изъ мѣди: родъ круглаго долотца съ остріемъ трубочкой — для выбиванія кружковъ изъ мѣдной пластинки.
Понакурювати, -рюю, -єш, гл. Накурить (о многихъ). Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно!
Просумувати, -му́ю, -єш, гл. Прогрустить, пропечалиться извѣстное время.
Сопливий, -а, -е. Сопливый. Хоч сопливый, так щасливий.
Тинфа, -фи, ж. = тимфа = пинхва. Тинфу дали оттаку!
