Бильчак, -ка, м. Бревно изъ цѣльнаго дерева, деревянный брусъ.
Копа, -пи, ж.
1) Міръ, сельское общество, сходка для рѣшенія судебныхъ дѣлъ; судебное засѣданіе (въ старину). Копа переможе й попа. Позови й копи страх надоїли.
2) 60 штукъ чего-либо. Тепер давай мені хоч копу таких дівчат. — Сидить курка на копі, знесла яєць три копи.
3) Копна хлѣба (въ ней 60 сноповъ). Жито жали, в копи клали. Де ж Катрусю пригорнула? (ніч) Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою сина забавляє. Хто іде з копами, — у двір завертає. Наплюю я шпану: свою копу молочу. у копи вкласти. Побить сильно. Так мене, синку, у копи вклали, що й не приведи Мати Божа.
4) 50 копеекъ. Ой нате вам, рибалочки, мідну копу грошей. Нанялася носить воду, бо грошей не стало... кіп із вісім заробила.
5) Счетная единица у оконщиковъ: кола рядова заключаетъ въ себѣ 14 оконъ; кромѣ нея, есть копа шіснадцятка (16 оконъ), двадцятка (30), сороківка (40) и шестидесятка (60 оконъ). Ум. кіпка, кіпонька, кілочка. Поставлю женців сімсот, молодців, поставлю кіпок — що на небі зірок. Сюди хіп, туди хіп, — за сміттячко дев'ять кіп, а десята кіпка, що вимела тітка. В снопочки в'язала, в кіпочки складала.
Поморгати, -га́ю, -єш, гл. Помигать. Штирі хлопці варти дали, на соцького поморгали.
Пообшиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и обшитися, но о многихъ.
Приказка, -ки, ж. 1) Поговорка, пословица. Українські прикажи, прислів'я і таке инше... Спорудив Ж. Номис. 2) У Гребенки: басня.
Протурготіти, -чу́, -ти́ш, гл. Прогремѣть, простучать.
Сивоґрунт, -ту, м. Сѣрый смушекъ съ темнымъ подшерсткомъ.
Уминати II, -наю, -єш, сов. в. умкнути, -ну, -неш, гл. 1) Проходить, пройти мимо. 2) Пропускать, пропустить, опускать, опустить. Повісти, як усе було — не вмини нічого.
Худібний, -а, -е. Состоятельный, зажиточный. Да ще й без худоби вдова, а сам він худібний. Cм. худобний.
Циновий, -а, -е. Оловянный. Цинова тарілка.
