Говірка, -ки, ж.
1) Выговоръ, діалектъ, манера говорить. У литвинів говірка не така, як у нас. Пані наша.... з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної.
2) Разговоръ, говореніе. А я хотів би почути говірки женихової. У тій тихій говірці їм почулася грізна буря.
3) Пересуды, сплетня. Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Ум. говіронька. Така тиха, така й мова, така й говіронька.
Гряни́чка, -ки, ж. Ум. отъ гряни́ця.
Казень, -ні, ж. = казань. Прочувши ж казень, любувались уряду всякого жінки. Що це, яку сьогодня писарь казень казав? Новц.
Крижувати, -жую, -єш, гл.
1) Воздвигать кресты. На тій землі крижі крижують, ой там вони церков будують.
2) Распинать на крестѣ. Ой, Ісусе мій, Сусе крижований.
Напру́чувати, -чую, -єш, сов. в. напрутити, -ручу, -тиш, гл. 1) Напрягать, напречь, натягивать, натянуть. Напрутити косу (що косять), або пилку. 2) напрутити вуса. Закрутить усъ.
Опасистий, -а, -е. Жирный, толстый, тучный.
Покепкувати, -ку́ю, -єш, гл. Посміяться надъ кѣмъ. Дай, Боже, щоб ні догадались брат з брата в чім покепкувать.
Роздоюватися, -ююся, -єшся, сов. в. роздоїтися, -доюся, -їшся, гл. О коровѣ: начать хорошо доиться, когда вымя отъ доенія сдѣлается болѣе мягкимъ. Поки роздоїться корова, то туга на доїння.
Унахилку нар. Наклонивъ. Я напився води з відра внахилку.
Хвилівник, -ка, м. Раст. Змѣевикъ, Aristolochia Clematitis L. Третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу то хвилівник, то друге безділля.
