Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Харьк. Ум. віхтик.

Жак, -ку и -ка, м. 1) Расхищеніе, грабежъ, расхватъ. На жак кидати. 2) Работа всѣмъ обществомъ при условіи, что каждый получаетъ добываемаго продукта (напр. сѣна при косьбѣ общественнаго сѣнокоса) столько, сколько за одинаковое для каждаго время успѣетъ добыть. Косять, було, так: от як поспіє трава.... осавула.... з вечора того дня, що мається буть косовиця, дає повістку.... Тоді вже годі висипаться.... Инчий летить чуть світ на громадський жак.... Кожний норовив так справить косу як бритву, щоб не треба було вже завтра клепать, бо там так: одвихнись на саму малу годину, вже й програв, звичайно, як на жаку. Драг. 243. 3) Школьникъ, бурсакъ. К. ПС. 70. А такъ какъ школьники въ то же время и пѣли въ церковномъ хорѣ, то отсюда у лемковъ жак — церковный пѣвчій. Вх. Лем. 413. Отсюда-же и выраженіе: битий жак — бывалый человѣкъ, тертый калачъ. О, то битий жак! Ном. № 5701. Продасть і викупить і гроші пощитає (битий жак). Ном. № 13740. 4) Рыболовный снарядъ, разновидность ятіра. Жак на обручах, крил сажень два, три п'яла на крило. — Жак-полежак: положить (його рибалка), а сам і ляже спать, а за сіткою вже не буде спать. Черн. Губ. Вѣд. 1853, № 9, стр. 62. 5) Насѣкомое = бомок. Вх. Пч. І. 7.  

За́ку́ска, -ки, ж. Закуска. Стор. МПр. 74. Спасибі за закуску, що ззів курку й гуску. Ном. № 12073. Ум. за́кусочка.

Запетлюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Завязать петлей, затянуть петлей; связать. 2) переносно: лишить свободы, забрать въ руки. А шо, запетльовано тебе? Александр. у. Слов. Д. Эварн.

Катівка, -ки, ж. Мучительница. Петрівка — на хліб катівка. Ном. № 463. Значеніе слова ясно изъ слѣдующаго мѣста письма Мазепы къ М. Кочубей: «Тяжко зафрасовалемся, почувши же тая катувка не перестаєть в. м. мучити». Костомаровъ. Мазепа, 360.

Навміру́ще нар. Ha смерть. Так йому вже навміруще і йшлось.

Полящати, -щу, -щи́ш, гл. 1) = поляскати. 2) О звукѣ: пронзительно, рѣзко раздаваться нѣкоторое время.

Порихтувати, -ту́ю, -єш, гл. Снарядить, приготовить. Та порихтуй воза, а я піду за волами. Черк. у. Велів гармати порихтувати, на Вирвин город стріли пускати. Мет. 335.

Укарати, -раю, -єш, гл. Наказать.

Чоловіцький, -а, -е. 1) Человѣческій. 2) Принадлежащій мужчинѣ; состоящій изъ мужчинъ. Чи буде ж таке сиріцьке, як чоловіцьке. Ном. № 10716. Чоловіцька громада. Драг. 171.