Тлумачення / значення слова "ЯРМО" | Словник української мови. Словник Грінченка

ярмо

Ярмо, -ма, с. 1) Ярмо. Kolb. І. 67. Части его: верхняя пластина, лежащая на шеѣ у воловъ: чашовина, нижняя подъ шеей — підгірля, соединяютъ ихъ двѣ снізки, а съ наружной стороны запираются шеи воловъ двумя же зано́зами; къ чашовині посредствомъ приво́ю прикрѣпляется дереревянное плетеное кольцо — каблучка, надѣвающееся на дышло. Чуб. VII. 405. Рудч. Чп. 250. чашовина посрединѣ подбивается желѣзной підковою, а підгірля называется также підшийок; снізки прикрѣпляются къ чашовині наверху затягачами или заволічками, кожанымъ или веревочнымъ, иногда же вмѣсто затягача въ снізок продѣвается кіло́чок; каблучка къ дышлу прикрѣпляется притикою. Рудч. Чп. 250. Гуцульскія названія: чашовина = плече, підгірля = підгорниця, снізок = смик, занози = занізки, каблучка = живець (желѣзное кольцо) или ро́скрут (изъ паренаго дерева); живець къ дышлу (тяж) прикрѣпленъ прити́качем. Шух. І. 165. Прикрѣпить ярмо къ дышлу — ярмо́ нарвати. Рудч. Чп. 97. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Іти неначе у ярмо — крайне неохотно итти. Ном. № 5095. 2) Ключица. Вх. Уг. 278. 3) Иго. Роскувать козак сестру свою не хоче, сам не соромиться конать в ярмі у ляха.... Шевч. 160. Ум. яре́мце. АД. І. 53. На них (волах) яремці все тисові. Гол. II. 17. Cм. еще єрмо.

Нас спонсорують:

Джерело:

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 542.

Посилання:

Переглянути оригінал сторінки

Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЯРМО"

Сховати оригінал сторінки

Винянчити, -чу, -чиш, гл. Выняньчить.

повністю...

Відмінити, -ся. Cм. відміняти, -ся.

повністю...

Дича́віти, -вію, -єш, дича́ти, -ча́ю, -єш, гл. Дичать.

повністю...

Нала́яти, -ла́ю, -єш, гл. Выбранить. Хто налає старого. Ном. № 8713.

повністю...

Оббурдюжитися, -жуся, -жишся, гл. Упасть съ высоты. Оббурдюжився, аж земля репнула. Черном.

повністю...

Овершки, -ків, м. мн. Вершина стога. Левч. 10.

повністю...

Ошукач, -ча, м. = ошуканець.

повністю...

Повипалювати, -люю, -єш, гл. Выжечь (во множ.).

повністю...

Похвалятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. похвали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Угрожать (словами), произносить угрозы. Похваляється бити мене. Н. Вол. у. Він похвалявсь, похвалявсь на Василя, та таки й домостивсь. Черк. у. Яконом похваливсь бити його. Рудч. Ск. І. 167. 2) Сообщать, сообщить, разсказать о чемъ. Похваливсь я йому, а він другому. Кролев. у. Молодиці похваляються, що вона (попадя) обіхідлива з народом. Г. Барв. 132.

повністю...

Ранговий, -а, -е. Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.

повністю...