Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Глодовий, -а, -е. Боярышниковый.
Готови́к, -ка́, м. Наличныя деньги.
Насічка, -ки, ж.? Коли коні їдять січку, держи й насічку.
Пілка, -ки, ж.
1) Полотнище. Спідниця у сім пілок.
2) Родъ холстинной шали, надѣваемой женщинами на плечи.
3) Рыболовный снарядъ: родъ бредня.
Пособляти, -ля́ю, -єш, сов. в. пособи́ти, -блю, -биш, гл. Помогать, помочь. Тепломір скрізь пособляє чоловікові.
Розсмоктати, -кчу́, -чеш, гл. Разсосать.
Роструха, -хи, ж. Публичная женщина.
Ходячий, -а, -е. 1) Ходящій.
2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь.
3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.
Шумиха, -хи, ж.
1) Сусальное золото. Шумиха, оливо, свинець, блищали міди там і криці.
2) Жена шума. Cм. шум 4.
