Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Ду́бити, -блю, -биш, гл. 1) Драть, сдирать (о деньгахъ). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. 2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Дубить, выдѣлывать кожу.
Ду́бкати, -каю, -єш, гл. Топать, производить топаньемъ шумъ.
Мору́ха, -хи, ж. Грибъ дождевикъ. Cм. морюха.
Наві́длі, наві́длів, наві́дліг, нар. Наотмашь.
Отарапатіти, -тію, -єш, гл. = оторопатіти.
Правовірник, -ка, м. Правовѣрный человѣкъ. І правовірникам серця возвеселяв.
Слихати, -шу, -шиш, гл. Слыхать. Ані слихом слихати, ані видом видати.
Тріпу меж. для выраженія момента трепанія, для выраженія продолжительности трепанія или трепетанія. Риба тріпу-тріпу.
Шморгнути, -гну́, -не́ш, гл. Однокр. отъ шмо́ргати.
1) Дернуть.
2) Ударить.
3) Удрать, вбѣжать, выбѣжать. Сказала та й шморгнула з хати. Да попівни шморгнув.
