Випасати, -са́ю, -єш, сов. в. випасти, -су, -сеш, гл.
1) Выпасать, выпасти.
2) Пасть, напасть. Пішли вівці в полонинку писаною колією: а хто вас йметь випасати, як я ся оженю? Імуть они ся сами пасти, сами випасати.
Кабзувати, -зу́ю, -єш, гл.
1) Портить.
2) Бранить, порицать.
Осуга, -ги, ж. На поверхности жидкости плавающіе слои жира, налетъ на водѣ, ржавчина на водѣ. Як наллєш м'ясний горщик водою, то на воді й виступе осуга. Червоніла, як залізна осуга, поверх води. Ум. осужка.
Ощада, -ди, ж.
1) Бережливость.
2) Пощада.
Попіддирати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и піддерти, но во множествѣ.
Рубати, -ба́ю, -єш, гл.
1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Поперед війська да січуть рубають. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка.
Сир, -ру, м.
1) Сыръ.
2) Творогъ. Масляниця баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ум. сирець.
Цегельня, -ні, ж. Кирпичный заводъ. Пішов туди, на той дим — аж то цегельня.
Чабанюга, -ги, м. Ув. отъ чабан.
Чвіртка, -ки, ж. = чвертка 2. Дав йому чвіртку жита. Ум. чві́рточка. Дай мені чвірточку жита, нехай жінка спече хліба, бо нема чого їсти.
