Достриба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. Допрыгаться.
Зачіпа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. зачепи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Біда, та й за біду зачепилася. Та йшла баба п'яна, на порозі впала, а дід зачепився, та й сам повалився. Циссь. Св. 45. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого, не зачепишся. Нічого так не хотілось тімасі, як зачепитись на життя в Київі.
Нагого́шитися, -шуся, -шишся, гл. Нахохлиться, надуться. Чого сидиш да напизилася, чого сидиш — нагогошилася?
Пооцінювати, -нюю, -єш, гл. Оцѣнить (во множествѣ).
Потатуритися, -рюся, -ришся, гл. Прикинуться. Може і справді впився, бо багато він випив, а може й потатуривсь, — його не розбереш, дуже єхидний чоловік був.
Пошкандати, -да́ю, -єш, гл. Въ игрѣ віл о брошенной палкѣ: ударившись концемъ объ землю, перевернуться.
Сівба, -би, ж. Сѣяніе.
Уплескатися, -щуся, -щешся, гл. Проболтаться. Гляди мені, чоловіче, не вплещись, як що до чого дійдеться.
Ухи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила.
Циндрити, -рю, -риш, гл. Расточать, мотать. От і всі гроші. І я їх не циндрю, бо думаю одружиться.
