Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сторчака

Сторчака нар. Внизъ головой. Він як посковзнеться, то так сторчака туди й полетів.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОРЧАКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОРЧАКА"
Биркувати, -ку́ю, -єш, гл. Отмѣчать, дѣлать помѣтки, нарѣзки. Cм. бирка 4.
Болезність, -ности, ж. Болѣзнь. Драг. 29.
Запря́сти Cм. запрядати.
Коропатий, -а, -е. = коропавий. коропата жаба = коропа. Вх. Уг. 246.
Охочекомонний, -а, -е. Принадлежащій къ вольной кавалеріи — військо. Вольная кавалерія.
Підзамчанський, -а, -е. Находящійся въ мѣстности передъ замкомъ. Підзамчанські хати. К. ЦН. 174.
Повідіймати, -ма́ю, -єш, гл. Отнять (у многихъ). Повідіймав у всіх та й забрав собі.
Цицак, -ка, м. Раст. Pedicularis comosa L. ЗЮЗО. I. 176.
Чужосторонець, -нця, м. Чужестранець. Ви, бояре чужосторонці. Мил. Св. 4 8.
Чупрун, -на, м. 1) Простолюдинъ. Безокая фортуна зробила паном із чупруна. Котл. Ен. VI. 17. 2)зілля. Родъ растенія. КС. 1893. VII. 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТОРЧАКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.