Друко́ваний, -а, -е. Печатный. Друкована словесність. Як же піднялися братства церковні свою.... віру од Унії наукою церковною, книжками друкованими та школами братськими боронити. 2) Ученый (иронично). Такі, бачте, люде: все письменні, друковані, сонце навіть гудять. Люде письменні й друковані. Иногда употребляется умышленно въ двузначномъ смыслѣ: можно понять, что дѣло идетъ и о тѣлесномъ наказаніи друком (дрюком) — т. е. палкою. Вчений, та не друкований (дрюкований) т. е. недоученный — подразумѣвается: при помощи дрюка, палки, почему въ варіантахъ этой пословицы бываетъ и такъ: вчений, та не довчений, — не провчений, — не товчений.
Їжно нар. Сытно, достаточно пищи. Хоч не їжно, так уліжно.
Надтіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. надтекти́, -течу́, -че́ш, гл. Утекать, утечь немного. Надтекло з. повної бочки трохи горілки.
Оживитися, -ва́юся, -єшся, сов. в. ожи́тися, -вуся, -вешся, гл. Обживаться, обжиться. Оживсь у нашому селі, та й живе і оженивсь у нас.
Понаселяти, -ля́ю, -єш, гл. Населить (во множествѣ). Города, села понаселяли.
Свідчив, -чого, м. = свідок.
Стовкмачити, -чу, -чиш, гл. = стокмачити.
Струпко нар. = їхати. Ѣхать по замерзшей грязи.
Унученька, -ки, ж. Ум. отъ унука.
Форналь, -ля, м. Конюхь.
