Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приналежати

Приналежати, -жу, -жиш, гл. Принадлежать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 428.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИНАЛЕЖАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИНАЛЕЖАТИ"
Благополучно нар. Благополучно. Стор. І. 5.
Брідочок, -чка, м. Ум. отъ брід.
Випозивати, -ваю, -єш, гл. Получить по приговору суда. Він судився, та нічого з його не випозивав. Зміев. у. Тілки дви карбованці й випозивав за бика. Канев. у.
Вихваляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вихвалити, -лю, -лиш, гл. Восхвалять, восхвалить, расхваливать, расхвалить. Тоді козак чуру вихваляє. Макс. Бога вихваляти. Шевч. 391.
Гольо́нка, -ки, ж. Трубчатая кость. Черниг. у.
Дурма́н, -ну́, м. Раст. Datura stramonium. об'ї́вся дурману́. Ошалѣлъ. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла. Котл. Ен.
Зчалити, -лю, -лиш, гл. Соединить, связать. Харьк. у.
Наполюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Достать охотой, поймать на охотѣ.
Росхитати, -ся. Cм. росхитувати, -ся.
Харсонщина, -ни, ж. Херсонская губернія. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИНАЛЕЖАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.