Бутурма, -ми, ж.
1) = здирок. Cм. бурда.
2) Обрѣзки мездры, склеенные и спрессованные въ листы, — употребляются для каблуковъ въ простыхъ сапогахъ.
Гірш нар. = гірше.
Нази́рити, -рю, -риш, гл. Насмотрѣть, усмотрѣть. Назирив він коненя на ярмарку. Стемніло. Назирив я в полі — огонь кладуть хлопці, ночують.
Наховати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Напрятать.
2) Схоронить, похоронить, нахоронить.
Підводити, -джу, -диш, сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. 2) Проводить, провести. Куди дорога до міста, дівчино?... — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. 3) Поднимать, поднять, приподнять. Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Маруся підвела очиці вгору. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. 4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Зосталося тілько жовтою глиною підвести. 5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. 6) — до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела.
Попойти, -йду, -йде́ш, гл. Идти долго. Як попойшли ми день та другий, так на третій як повставали, то вже я не ступну на ноги.
Правитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Направляться. А куди правитесь? — До Київа. Я до того дуба правлюся, — чи не зрубати його.
2) Возиться, хлопотать. у. Чіпка вже правився коло шкоди: там тин підняв та набив, нові ворота приробив... А ми ще не лягали, все правилися.
3) Исправлять должность чью. Іва правиться за старосту.
4) Служиться (о церковномъ служеніи). Скоро служба Божа правитиметься.
5) Судиться, искать за обиду, жаловаться. Іди, прався на мене, куди знаєш.
6) Поправляться. Дают тото зілє худобі, щоб ся правила.
Спіднярка, -ки, ж. Доска на днѣ желѣзнаго кузова.
Теє мѣст. = те.
Урожа, -жі, ж. = урожай. Ой дай-же, Боже, на хліб урожу.
