Бросток, -тка, м. Отпрыскъ, отростокъ. Ум. бросточок.
Грак І, -ка́, м. 1) Грачъ. Од лівого виска він чорнявий як грак. 2) Лови́ти гракі́в = Ґави ловити. Він граків ловить.
Гуз, -за, м. = Гудзь. Ум. Гузик.
Запля́мкати, -каю, -єш, гл. Зачавкать губами.
Круглоокий, -а, -е. Имѣющій круглые глаза.
Плискач, -ча, м.
1) = плескач. Спекла жінка плискач і дала на дорогу, та такий добрий.
2) Шлепокъ, легкій ударъ ладонью.
Подоплітати, -та́ю, -єш, гл. Доплести (во множествѣ).
Покачатися, -ча́юся, -єшся, гл.
1) Покататься, поваляться. Кінь покачався на траві.
2) Побѣжать. Текля... покачалась до його, крикучи: «Татко! тат-ко!»
Поріднитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Породниться. Не судив Господь нам поріднитись.
Похиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. похилити, -лю, -лиш, гл.
1) Склонять, склонить, наклонять, наклонить. Скрізь же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, шумиш, гудеш, висвистуєш, тирсу похиляєш. Тогді Кішка Самійло... на чердак виступав, червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені винімав, роспустив, до води похилив.
2) = похилятися, похилитися. «Десь у мене був з кулями гаман, — я ж тобі гостинця дам». Як став йому гостинці посилати, став татарин з коня похиляти. похилило на нас. Склонилось въ нашу сторону.
3) Преимущ. сов. в. Пойти куда. Хведір... тихо похилив по за церквою.
