В пред. см. у.
Відземок, -мка, м. Часть древеснаго ствола до вѣтвей.
Зриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. Встав, зірвався, пішов з шумом. зірватися на ноги. Вскочить. 3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. 4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря.
Ли́шка I, -ки, ж. 1) Нечетъ, нечетное число. Чи чіт, чи лишка? 2) Излишекъ, лишнее. Діждалась м'ясива, лишку ззіла і завадило.
Лобурча́, -чати с.? Ой дівчата лобурчата, де ваш розум дівся?
Ломиґа́ти, -ґаю, -єш, гл. Бить палкою (ломакою).
Оприскливий, -а, -е. Вспыльчивый, огрызающійся. Дитина... оприсклива.
Падчереня, -ня́ти, с. Ребенокъ падчерица. Щоб мені молодій конопель не брать і білих ручок не драть на чужії діти, на падчеренята.
Посортувати, -ту́ю, -єш, гл. Разсортировать.
Третний, -а, -е. Относящійся къ трети, разсчитываемый по третямъ.
