Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Змервити, -влю, -виш, гл. Истереть, измять (солому).
Незвага, -ги, ж.
1) = Зневага.
2) = неувага.
Панотців, -це́ва, -ве Принадлежащій панотцеві. А хто буде панотцевого — промовляли — неділешнього обіда дожидати.
Пихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ пихкати. Дай люльку, я разів зо три пихну. Захотілось... птичі люлечки пихнути.
Погоня, -ні, ж. Погоня. Ой Марку ж, мій Марку, не дрімай зо мною, бо побіжить мати в погоню за мною. Ум. погонечка, погононька.
Попереміняти, -ня́ю, -єш, гл. То-же, что и перемінити, но во множествѣ. Попереміняла йому усе плаття, нагодувала його, напоїла.
Приличкувати, -ку́ю, -єш, гл. У столяровъ: пригнать.
Сваритися, -рюся, -ришся, гл. Сердиться на кого. Я на вас сварилася. Господь золотою різкою свариться.
2) Ссориться. З великою худобою битись да сваритись.
Тись II, меж., выражающее протискиваніе, проталкиваніе въ толпѣ. Сюди тись, туди тись, та й прошов.
