Занево́лювати, -люю, -єш, сов. в. занево́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Лишать, лишить свободы; приневолить; стѣснять, стѣснить. Заневолив своєю роботою. Заневолять жінку, як понасходяться, що й до печі не можна доступити. 2) Принуждать, принудить. На городі терлиця, чогось милий сердиться, сердиться, не говорить, чорт його зиневолить.
Заси́віти, -вію, -єш, гл. 1) Посѣдѣть. 2) Засѣрѣть.
Крушити, -шу́, -ши́ш, гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Журба мене круше. Не сушіте, не крушіте моєї молодости.
Нещасний, -а, -е. Несчастный. Ой я нещасний, що маю діяти? Полюбив дівчину, та не можу взяти.
Переклювати, -люю́, -єш, гл. Переклевать, исклевать (многое). Не мало козацького й татарського трупу переклював по степах та байраках.
Позірка, -ки, ж. Вниманіе, наблюденіе. позірку мати = позір дати.
Помірчий, -чого, м. Землемѣръ.
Посаженько, -ка, м. Ум. отъ посаг.
Прохвостиця, -ці, ж. = прочуханка. Пішла біда до Лохвиці, і там дано прохвостиці.
Талий, -а, -е. Оттаявшій, растаявшій.
