Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обапольний

Обапольний, -а, -е. О доскѣ: отрѣзанная отъ края бревна.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 1.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБАПОЛЬНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБАПОЛЬНИЙ"
Гівноїд, -да, гівнорий, -рия, м. гівнорийка, -ки, ж. гівняк, -ка, гівняр, -ра, м. Жукъ навозный, Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. II. 27. Вх. Лем. 403.
Матни́стий, -а, -е. Имѣющій большую матню. Чуб. VII. 416.
Ма́хом нар. Быстро. Прийшло махом і пішло прахом. Ном. № 11835.
Наміркува́тися, -куюся, -єшся, гл. Надуматься.
Переводжати, -джа́ю, -єш, гл.кого. Дурачить, обманывать кого. Вх. Уг. 258.
Позмилювати, -люю, -єш, гл. Смылить (во множествѣ). Усе мило позмилювали. Богодух. у.
Помарнити, -ню, -ниш, гл.кого. Уничтожить кого. Вх. Уг. 261.
Похоронка, -ки, ж. Скрытное, секретное мѣсто. Я всі її похоронки знаю. Богодух. у.
Трутити Cм. тручати.
Чухи меж., выражающее почесываніе, чесаніе зудящаго мѣста. Ив. 20.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБАПОЛЬНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.