Гу́тірка, -ки, ж. = Гутір.
Знахарка, -ки, ж. = знатниця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Один тілько мій Ярема на кий похилився. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. . Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш.
Наби́ток, -тку, м. = набуток 1. Набиток злий не спірний.
Невданючий, -а, -е., Ув. отъ невда́ний. Рѣшительно ни къ чему неспособный.
Погодуватися, -ду́юся, -єшся, гл. Покормиться, поѣсть.
Святьоха, -хи, ж. Названіе русалки.
Тринпуль, -ля, м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она висить на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы.
Указник, -ка, м. Указчикъ. Сьогодня не празник, а ти нам не вказник.
Черкач, -ча, м. пт. Turdus viscivorus, желтоносый дроздъ.
