Зави́дувати, -дую, -єш, гл. Завидовать. Ой у броду, ой у броду брамі дівчини воду, там козаченько коня напуває, завидує на її вроду.
Иний, -а, -е. = инший. Мав хтось иний родитися, та кури запіли.
Кісточка, -ки, ж. Ум. отъ кістка. 1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. 2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Там керви по кісточки. 3) Гнѣздо въ срединѣ яблока или груши для зеренъ.
Оселя, -лі, ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. До нашої оселі якийсь москаль припхався. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить.
Ряхатися, -хаюся, -єшся, гл. Собираться, трогаться. Свати вже ряхались додому. Я вже й ряхатися не буду.
Світильник, -ка, м.
1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ.
2) Подсвѣчникъ.
Сполонити, -ню, -ниш, гл. У : сдѣлать краснымъ. ссылается на нижеслѣдующее місто буковинской пѣсни: Ой маю я в царя нивку, — в чистім полі могилку: карабінцами виорана, а кульками засіяна, білим тілом зволочена, кровцев сполонена. Едва-ли здѣсь не ошибка: вѣроятно, слѣдовало-бы: сполочена (отъ сполокати), какъ того и рифма требуетъ. Второе значеніе у вѣрнѣе: наполнить, напитать влагой, полить, сильно смочить: Кровцев землю сполонила. Cм. сполонитися и сповенити.
Уклонятися, -няюся, -єшся, сов. в. уклонитися, -нюся, -нишся, гл.
1) Кланяться, поклониться. Матері старенькій низенько в ноги вклонімось. Не вклонюсь багачу, бо сам хліб молочу.
2) Поклоняться, поклониться. Не вклоняйсь чужому ідолу німому.
Хробацтво, -ва, с. = робацтво.
Шлящина, -ни, ж. У ткачей: линейка, вставляемая между верхнимъ и нижнимъ рядами основы при заправкѣ въ шохти.
