минатися
Мина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. мину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Проходить, пройти, миновать; кончаться, кончиться; исчезать, исчезнуть. Час іде, минається. Минулась котові масничка. Ой уже ж наше вірне женихання, вже минається. Розійдеться їх слава як той дим, і панство пишнеє минеться. Уже й літо минулося. Давно і плем'я те минулось. 2) Отходить, отойти (о плодахъ, овощахъ и пр.). Хоть минулися в садку яблучка, не мішаються дульки. Минаються ягоди полуниці... Минаються Марусі вечорниці. Жита минулись. 3) Проходить, пройти даромъ, безнаказанно. Се йому так не минеться. Хто сміється, тому не минеться. 4) Истрачиваться, истратиться. Який гріш заробиш, — минеться в дорозі. 5) Умирать, умереть. Минаюся з болю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 426.
Том 2, ст. 426.