Вечорина, -ни, ж.
1) = вечір. Хоч не вранці, — в вечорині.
2) = вечеря. Да спасибі, сину, за сю вечорину.
3) мн. Совмѣстный ужинъ невѣсты съ дружками, а жениха съ боярами и со всей свитой — въ субботу. Ум. вечоринка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та що вечоринки.
Дре́ґес, -са, м. = дриґез. Він кладе дреґес за губу.
Злодій, -дія, м.
1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій.
2) Раст. = гречка дика.
3) Нас. короѣдъ, Bostrychus.
Кілька, кільки и кілько, нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Я кільком казав — коли не хотять. То хустку купила, то сорочок справила кільки. Сила одного чоловіка або кількох людей.
Колонист, -та, м. Колонистъ. Тут тих колонистів німців багато. На гетьманських могилах колоністи німці насадили картоплі.
Накарпа́с, -су, м. Потасовка. Пішли кулачні накарпаси, в виски і в зуби стусани. Дали рутульцям накарпас.
Окомонша, -ші, ж. Жена окомона. У нашої окомонші червона спідниця.
Полотиця, -ці, ж. Раст. Convolvulus arvensis.
Понаговорювати, -рюю, -єш, гл.
1) Наговорить (во множествѣ).
2) Наклеветать (во множествѣ). Всі знали Борюха, навіть годили йому, щоб часом не понаговорював чого на дочок.
Фастиско, -ка, с. = бур'ян. Cм. хваст.
