Доснува́ти, -ну́ю, -є́ш, гл. Окончить основу (въ тканьѣ).
Жа́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Жаловаться. Ніколи не жалиться, і не бачила зроду я, щоб вона плакала. Жа́лься, Бо́же! Сохрани, Богъ! Помилуй, Богъ! Будь милостивъ, Боже! Жалься, Боже, чого доброго. Жалься, Боже, старенької неньки, що з дочкою ще не нажилася, слізоньками гірко облилася, що дочкою ще не навтішалась, сиротою у хаті зосталась. 2) Съ измѣнен. удар.: жали́тися. Жалиться, жалить. Кропива жалиться.
Лихосло́в, -ва, м. Ругатель, сквернословъ.
Обрізати, -жу, -жеш, гл. Обрѣзать.
Обснути, -сну́, -не́ш, гл. Заснуть. Люде обляжуть, обснуть, первий сон заснуть, то й не чують нічого.
Поосвідчувати, -чую, -єш, гл. = поосвідчати.
Притулок, -лку, м.
1) Пристанище, убѣжище, пріютъ. Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку. Самі бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жадного притулку, служили тілько по броварах, по винницях.
2) Укромное мѣсто. Не дає ся видіти... сидит собі в притулках. Ум. притулочок.
Синовець, -вця, м.
1) Сынъ. І батько й матінка його.... пили, гуляли, веселились за щастя синовця свого. Маруся синовця родила.
2) Племянникъ, сынъ брата.
Стовбурчати, -чаю, -єш, гл. Подыматься вверхъ, становиться дыбомъ.
Типичний, -а, -е. Типическій. Обличчє.... типичне українське.
