Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гогіт

Гогіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. Cм. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОГІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОГІТ"
Бедрик, -ка, м. 1) Значеніе непонятно: употребл. въ щедрівці: Щедрик-бедрик! дайте вареник. Чуб. III. 177. Cм. въ томъ же значеніи ведрик. 2) дай боже й на бедрик! Дай Богъ и въ будущемъ. Сквир. у. 3) Насѣк. = сонечко, Coccinella. Cм. бездрик.
Глиняник, -ка, м. Горшокъ для глины. Н. Вол. у. Два щербаті глиняники. Левиц. І. 2. 2) = глинище. Н. Вол. у.
Зави́дливий, -а, -е. Завистливый. Дівчата завидливі. О. 1861. X. 57.
Застьо́л, -лу, м. Покрывало, то, чѣмъ застлано (диванъ, кровать, столъ). Він до кроваті, шугнув рукою під застыл, — там і гроші підкинуто. Александр. у. ( Залюбовск.).
Злобувати, -бу́ю, -єш, гл. Злобствовать. Черк. у.
Кривоокий, -а, -е. Косоглазый.
Образа, -зи, ж. Оскорбленіе. Даруйте образи, які котрий має. Гол. III. 509.  
Пліснявий, -а, -е. Заплѣсневѣлый.
Промітувати, -тую, -єш, гл. Развѣшивать (кожу). Шух. І. 253.
Промовний, -а́, -е́ Краснорѣчивый. К. Дз. 174.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОГІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.