Відказ, -зу, м. Отвѣтъ.
Горо́шковатий, -а, -е. Подобный гороху: въ крупныхъ зернахъ, въ мелкихъ шарикахъ. Горошкувата земля. О смушкѣ: въ мелкихъ завиткахъ. Гарний ковнір, горошкуватий.
Маши́на, -ни, ж. Машина. Директорі заводів мали право од себе ставити до машин робітників. Є на морі така машина, що сама меж, сама місить, сама пече. Ум. машинка.
Накпи́ти, -кплю, -пи́ш, гл. Насмѣяться, вдоволь поиздѣваться. І колько ся з нього накпили. Не на теє мене мати родила, щоб Маруся з козака накпила.
Нарозуми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. = напоумити. Нарозумив би тебе Бог.
Попелище, -ща, с.
1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу.
2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попелище — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився.
Свистик, -ка, м. Свистокъ. Купив за пятака свистик та й свистить.
Уситити, -чу, -тиш, гл. — меду. Сдѣлать, сварить меду. Для свого синка меду вситила. Я сусідам угоджу, конав меду усичу.
Утрейтє, утретє, нар. Въ третій разъ. Приходить іще утрете. Втретє випить треба.
Шмига, -ги, шми́ґа, -ґи, ж.
1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня.
2) У колесниковъ: дощечки длиной въ 1/2 аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ.
3) Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ. до шми́ги, під шми́гу. Кстати, къ дѣлу. Чи тобі ж до шмиги сватать сина піхотою. не до шми́ги. Неумѣстно, некстати. Не до шмиґи балака.
