Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глузовник

Глузовник, -ка, м. Насмѣшникъ. Парубки глузовники все було з старого шкилюють. Харьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 291.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛУЗОВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛУЗОВНИК"
Бігунчик, -ка, м. 1) Ум. отъ бігунець. 2) мн. Въ загадкѣ: сани. Бігунчики біжать, ревунчики ( = воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. І. 313.
Віщовий, -а, -е. Вѣстовой. Гуде в Латії дзвін віщовий і гасло всім к війні дає. Котл. Ен. IV. 62.
Глист, -та, м. Глиста.
Два́дцять, -ти́, чис. Двадцать. Два́дцять де́сять. Тридцать. Макс. Два́дцять з о́ком, Двадцать одинъ.
Дряпа́ч, -ча́, м. 1) = дряпак.
Кива, -ви, с. об. = кивун, кивуха.
Кімня́хъ, -ха, м. = Кім'я́х.
Надти́нник, -ка, м. Раст. Solanum Dulcamara L. ЗЮЗО. І. 136.
Робіння, -ня, с. Работа, трудъ. Ум. робіннячко. Ой весна красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і добрее літечко.... хорошим людям на робіннячко. Чуб. І. 109.
Точно нар. Точно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛУЗОВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.