Виснувати, -ную, -єш, гл.
1) Израсходовать на основу (нитки).
2) Сосновать.
Гирити, -рю, -риш, гл. Нести, тащить съ трудомъ.
Запа́ла, -ли, ж. Поношеніе, позоръ. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам'ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину.
Кукібник, -ка, м. Рачительный, заботливый человѣкъ. Ум. кунібничок.
Кутерногий, -а, -е. Хромой, косолапый. Лис, зиз, кутернога: як удасться що доброго — велика ласка пана Бога.
Негувати, -гую, -єш, гл. Не признавать кого, пренебрегать кѣмъ. За що ж мене негувать, за що ж волочити, коли стали панами уже й мої діти?
Ненасит, -ту, м. = ненажир.
Орештувати, -ту́ю, -єш, гл. = арештувати.
Похнюпитися, -плюся, -пишся, гл. Повѣсить голову. Еней похнюпивсь.
Ткачук, -ка, м.
1) Подмастерій ткача.
2) Сынъ ткача.
