Виливок, -вка, м. Яйцо, снесенное безъ скорлупы. Проклята курка виливки ллє, а нестись — не несеться.
Витлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витліти, -лію, -єш, гл. Истлѣвать, истлѣть.
Виучити, (-ся), -чу, (-ся), -чиш, (-ся), гл. = вивчати, -ся.
Залу́биці, -ць, ж. мн. Сани съ кузовомъ.
Левусь, -ся, м. Ум. и ласкат. отъ лев.
Плітуха, -хи, ж. Раст. Convolvulus sepium L.
Посісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) = і посідати. Уже ж наші вороженьки вечерять посіли. Посіли вони любенько, п'ють собі, гуляють. Кінь сказав, щоб ми сідали на його, ми й посіли обоє. 2) Осѣсть, покрыть что слоемъ. На губах посіла смага. Курява посіла на семинаристів. 3) Переносно: пропасть. Біда, пане-гетьмане! оттепер ми посіли. 4) Cм. ii посідати.
Постукати, -каю, -єш, гл. Постучать. Як прийде та постукає, зараз одчинити йому.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Цілух, -ха, м. = тараня.
