Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відьомство

Відьомство, -ва, с. Колдовство, чародѣйство. Відьомства у рожденної відьми.... навчилась.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЬОМСТВО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЬОМСТВО"
Вовкувати, -кую, -єш, гл. Быть волкомъ. Не перестане, мабуть, князь поти князювати, поки вовк вовкувати. К. Бай. 39. Він почує своє ім'я святе вовкулакуючи, дак і годі вовкувати, бо то не прирожденний вовк, а зроблений. Г. Барв. 453.
Волеваха, -хи, м. Родъ цапли. Радом. у.
Добі́рний, -а, -е. Отборный. Добірними словами дорікає. Черном. Та се ж добірна пшениця. Кіевск. у. Там п'ють молодці все добірнії. О. 1861. XI. Св. 55.
Зано́сити, -шу, -сиш, сов. в. занести́, -несу́, -се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Мет. 30. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Мет. 434. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Макс. (1849) 169. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Чуб. III. 301. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Шевч. 434. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? Стор. МПр. 78. ми́слоньки зано́сять. Осаждаютъ разныя мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не мию, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. Мет. 64. 2) Заносить, занести за что, мимо чего. Ложки за ухо ме занесеш. Ном. № 3082. 3) Заносить, занести чѣмъ (пескомъ, снѣгомъ и пр).). І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Шевч. 447. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. Шевч. 57. 4) Относить, отнести. Заніс вовну до ткача. Н. Вол. у. Змій... узяв той баркасик, заніс ураз до берега. Мнж. 40. 5) Продолжаться, продолжиться. Штирі дні занесе весіля. Вх. Лем. 416.
Зривати, -ва́ю, -єш, сов. в. зірвати, -рву, -веш, гл. 1) Срывать, сорвать. К. Досв. 57. Рудч. Ск. II. 60. Квітку зірвала, за голову клала. Чуб. III. 303. 2)бунт. Поднять бунтъ, возмущеніе. Звели нам під москалів тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. Макс. (1849). 76. 3) зірвати бики. Выпречь быковъ изъ ярма. Вх. Зн. 22. 4)спину, мишки. Лѣченіе поясницы посредствомъ оттягиванія руками кожи отъ спины. Миргор. у. Екатер. у. Слов. Д. Эварн. 5) зірвана дорога. Дорога съ замерзшею на ней грязью, изрѣзанною раньше колесами. Н. Вол. у.
Леґедува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Довольствоваться. Бідний леґедуєсі (вдовольняєся) стравою, зготовленою або випеченою з кукурудзяної муки. Шух. І. 36.
Породичатися, -ча́юся, -єшся, гл. Вступить въ родство. Та ми ж породичалися: мій брат узяв її сестру. Харьк. у.
Слав'янолюбство, -ва, с. Славянофильство. Желех.
Соромота, -ти, ж. Срамота, стыдъ. Соромота вийти за ворота. Ном. № 3173. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Чуб. V. 296.
Уживати, -ва́ю, -єш, сов. в. ужити, -уживу, -веш, гл. 1) Употреблять, употребить, потреблять; пользоваться. Вживають вони щуку-рибаху, ще й соломаху з водою. ЗОЮР. І. 253. Се зілля кожде вживає. Ном. Не барзо дорогії напитки вживає. АД. І. 211. Хліба-соли не вживали. Мет. 436. вживати світа. Пользоваться жизнью. Вживай світа, поки служать літа. Ном. № 593. 2) Пожить. Которая душа найлучче вживає? Чи молода дівчинонька, чи бідная удівонька, чи мужня жена? Мет. 362.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЬОМСТВО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.