Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

язик

Язик, -ка, м. 1) Языкъ (часть тѣла). Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Ном. № 1105. (Здѣсь ошибочно: колом). Язик висолоплює. Стор. І. 17. Вивалив язик собака — душно. Харьк. Язиче, язиче! лихо тебе миче. Ном. № 1103. ніхто тебе за язик не тяг. Никто тебя не принуждалъ говорить. прикусити язика. Замолчать. Ном. № 1126. Въ томъ же значеніи: укуситися за язик. Мені слова промовити не вільно при батьку: тілько наменусь, — усі моргають і кивають, що треба мені за язик укуситися. МВ. 11. 86. Щоб тобі язик усох! Бранчивое пожеланіе. К. ЧР. 184. неначе язико́м корова злизала. Пропало безслѣдно. Я погорів, уся худібонька пропала, неначе язиком корова ізлизала. Гліб. німий язик. а) Скотина, животное. б) Дитя. в) Нѣмецъ, иностранецъ, баринъ (какъ говорящій на чужомъ языкѣ). Там така пісня, що вже пан — німий язик — та й той плакав. Ном. № 9250. 2) Языкъ, рѣчь. Cм. мова. Зібралися до тебе усіх язиків люде. К. (О. 1861. III. 6). 3) Народъ, національность. Туди (в Чорноморію) всякого язика находить. Г. Барв. 329. 4) Языкъ, плѣнникъ, отъ котораго добываютъ необходимыя свѣдѣнія о непріятелѣ. К. ЧР. 142. За Дунаєм та за річкою язика поняли: «Ой скажи нам, та турчине».... Грин. III. 604. 5) Часть бганого ключа, состоящаго изъ двухъ пластинокъ: на концѣ болѣе длинной прикрѣплена такъ, что можетъ свободно двигаться, короткая, которая и называется язиком. Шух. I. 94. 6) Рыба = язь, Leuciscus idus. Вх. Пч. II. 19. Ум. язичо́к.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 537.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЯЗИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЯЗИК"
Випит, -ту, м. Разспросъ, допросъ, вывѣдываніе.
Горба́тіти, -тію, -єш, гл. Дѣлаться горбатымъ. Употребляется въ значеніи: беременѣть (въ пословицахъ). Дай, Боже, багатіти та спереду горбатіти (пожеланіе новобрачной).
Горди́нець, -нця́, м. Татаринъ изъ орды. К. Дз. 9. К. ЦН. 226.
Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.
Набіси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Набѣситься.
Поволятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. поводитися, -люся, -лишся, гл. Изъявлять, изъявить согласіе. Ходив, просив по всьому селу, щоб вони (громадяне) поволились на сході оддать мені землю. Не поволяються. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Поневірнити, -нію, -єш, гл. Сдѣлаться хуже. Поневірніли воли.
Пужиноватий, -а, -е. О зернѣ: пустой; съ пустымъ зерномъ. Пужинувате просо. Черк. у.
Удка, -ки, ж. = вудка. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Рудч. Ск. II. 86. Ум. у́донька, удочка. Рибонька на удонці трепечеться. Г. Барв. 119.
Цокотнеча, -чі, цокотня, -ні, ж. 1) Рѣзкій и быстрый стукъ. 2) Стрекотаніе. 3) Быстрый разговоръ. Зостались без Масі тільки вдвійзі мати з дочкою, та ще й разом після весільного гомону, після її цокотні. Св. Л. 280.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЯЗИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.