Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Обмочитися, -чу́ся, -чишся, гл. Замачиваться, замочиться. Хоч по шию в воду та до свого роду, хоча й обмочуся — в роду обсушуся.
Подобрішати, -шаю, -єш, гл. = подобріти.
Притовпитися, -пимося, -питеся, гл. Подойти толпой, столпиться. Та ти не дивись, що люде притовпились: дорожче ніхто не дасть, як я.
Прокипіти, -плю, -пиш, гл. Прокипѣть.
Розжеврітися, -ріюся, -єшся, гл. Разгорѣться. Головешка розжевріла. Розжеврілось і розгорілось, пішов димок до самих хмар.
Сердити, -джу, -диш, гл. Сердить. Щоб не сердить отамана, покинув Оксану.
Умилити, -лю, -лиш, гл. Взмылить (лошадь). Умиливши добре коня і поверти до нас.
Шиєчка, -ки, ж. Ум. отъ шия.
Шпадля, -лі, ж. Лопаточка для шпадлевки.
