Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Зва́лювати, -люю, -єш, сов. в. звали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. Звалять дуба в кручу. 2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валютах.
Натовпитися, -плюся, -пишся, гл. Набиться, натѣсниться, столпиться. Людей натовпилось повнісінька хата.
Попасувати, -сую, -єш, гл. = попасати. Ми стали біля слободи Кіньської... попасувать волів.
Пороз'язувати, -зую, -єш, гл. = порозв'язувати.
Пролютувати, -ту́ю, -єш, гл. Пробыть извѣстное время разозленнымъ, разсерженнымъ.
Сердечний, сердешний, -а, -е. 1) Сердечный, искренній. Одцуралась нас близькая й далекая, вся названая, сердешная родина. 2) Бѣдняга, достойный сожалѣнія, злосчастный, злополучный. Несповита заплакана сердешна дитина. Ти, козаче сердешний, який же ти безпечний. Поодрубував руки й ноги, — все за той сердешний хліб. 3) сердешне дерево = сердешник. 4) — шна трава. Раст. Orobus vermis L. Ум. сердешненький.
Солодкомовство, -ва Сладкорѣчивость, краснорѣчивость.
Унук, -ка, м. Внукъ. Набрались, діди біди, поки набули, а внуки — муки, поки збули. . Ум. унучок.
Хрестний, -а, -е. Крестный. Жиди у Юди Христа купили, на смерть хрестную осудили.
