Де́ртися, -деру́ся, -ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Дратися на гору. 3) О кошкѣ: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер.
Дря́пати, -паю, -єш, гл. 1) Царапать. Штовхають її, дряпають, щипають. Дивись, кіт як дряпає. (Собаки) заскіглили і стали дряпати лапами. 2) Царапать, плохо писать.
Ма́мка, -ки, ж. 1) Ум. отъ мама. Люблю, мамко, Івана. Та нема тих городянок, що продають рідних мамок. 2) Мамка, кормилица.
Наволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) = наволокти. 2) Надѣть (о наволочкѣ). Тра нову наволочити пішевку. 3) Пройти извѣстное количество пахоти бороною.
Одягний, -а, -е. = одіжний 2. Червона як рожа та таки й одягна. Сам одягний — таки зовсім як міщанин. Ум. одягне́нький.
Повбувати, -ва́ю, -єш, гл. Обуть (многихъ, многое).
Пороспалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и роспали́ти, но во множествѣ.
Потопленик, потопляник, -ка, м. = потопельник.
Приклад, -ду, м.
1) Примѣръ. Лучний приклад, ніж наука. Наприклад. Напримѣръ. до-прикладу. Хорошо, удачно, складно. Не вмію я до прикладу у сьому ділі сказати. не до ладу, не до прикладу. Ни къ селу, ни къ городу.
Стаскати, скаю, -єш, гл. Встащить, снести. Стаскав його жид і на ту гору.
