Вінець, -нця, м. 1) Вѣнокъ. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, Іде твоя сестриця од вінця. Розчесав їй косу до вінця. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. 4) Дѣвство, дѣвственность. збавити, розвити вінець. Лишить дѣвственности. Ум. вінчик.
Заслуже́нник, -ка, м. Заслуженный человѣкъ? Ум. заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитаніе.
Зли́нути, -ну, -неш, гл. Слетѣть; взлетѣть. Злину з дуба. З дерева злинула голубка, сіла мені на плече. Побачив він Духа Божого, що спустився, як голуб, і злинув на него. Злинув на дерево.
Копильчаки, -ків, м. мн. Родъ саней.
Мо́ток, -тка, м. = міток. Як сестро, такій бути... чужі мітки одпрядаючи. Ум. мото́чок, мотошок. Мотошок ниток.
Наві́сити Cм. навішувати.
Понестися, су́ся, сешся, гл. Понестись. Счеплються руками і мене вхоплють та й понесуться, регочучись, аж земля гуде.
Попідгрібати, -ба́ю, -єш, гл. Подгресть. (во множествѣ). Оту солому попідгрібай до ожереду.
Пороскраювати, -краюю, -єш, гл. Тоже, что и роскраяти, но во множествѣ.
Соснина, -ни, ж.
1) Сосновое дерево. Рубай, сину, ти соснину, а я буду гілля.
2) Сосновый лѣсъ. За містом соснина темна далека заступила шлях піскуватий. Ум. сосни́нка.
