Заканю́чити, -чу, -чиш, гл. Заклянчить.
Кобилиця, -ці, ж.
1) Кобыла. Він нанявся в єї... три кобилиці пасти.
2) Козлы, подпорки, подмостки.
3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ.
4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры.
5) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня.
6) мн. Перила. Лохвиц. и Гадяч. у.
7) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ.
Ли́сий Cм. лис, -а, -е. .
Підбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. підбити, підіб'ю, -єш, гл.
1) Подбивать, подбить. Одступітеся, вороги, із щасливої дороги, підоб'ють кониченьки ноги.
2) Дѣлать, сдѣлать подкладку. На козакові шапка бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита. він лисом підшитий, псом підбитий. Хитеръ какъ лисица, золъ какъ собака.
3) О тѣстѣ: 4) Окучивать, окучить (растенія). Дівчата... тютюн підбивали. Я вдень, до обід, гурки підбивала.
5) Покорять, покорить, подчинить, поработить.
Повихоплювати, -плюю, -єш, гл. Выхватить (во множествѣ). Дала своїм дітям по бублику, а ті шибеники сусідські повихоплювали з рук.
Порозборсувати, -сую, -єш, гл. Распутать (во множествѣ).
Почовгати, -гаю, -єш, гл. Пошаркать, потереть (ногами).
Пролляти, -лля́ю, -єш, гл. Пролить.
Толочний, -а, -е. 1) Находящійся подъ толокою. Толошне поле.
2) Обращенный къ толок'ѣ, выходящій не на улицу, а въ противоположную сторону. За толошними ворітьми.
Упельгати, -гаю, -єш, гл. Устроить, управиться.
