Важниця 2, -ці, ж.
1) Подставка, подставляемая подъ шесть (ваговий дрюк) для поднятія воза, чтобы подмазать колеса. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки — кленчасту важницю.
2) Торговые вѣсы на базарѣ; вѣсы. О, зваж мене на праведній важниці.
Горі́ше нар. = Горійше. Ой горе, горе калині при долині, а ще й горіше сироті на чужині.
Зав́іт, -та и -ту, м. Завѣтъ. Ковчег завіта. А що, доню, пам'ятаєги мій завіт тобі?
Йолупеґа, -ґи, об. ув. отъ йолоп.
Ключиння, -ня, с. соб. Жерди, связанныя по двѣ подъ угломъ и лежащій по обѣ стороны соломенной крыши.
Лівку́тниця, -ці, ж. = лівачка.
Маля́тко, -ка, с. Ум. отъ маля́.
Пахучість, -чости, ж. Душистость.
Постогнати, -гну, -неш, гл. Постонать нѣкоторое время.
Тюкання, -ня, с. Кричаніе тю.
