Відножина, -ни, ж. = віднога.
Дзвеніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. Голос дзвенить. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? 2) Жужжать. Дзвенять трутні.
Ди́нище, -ща, с. Мѣсто, засѣянное дынями.
Наганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. нагна́ти, -жену́, -не́ш, гл. 1) Нагонять, нагнать куда-либо, на что-либо. Та повій, вітре, та буйнесенький, та нажени хмару чорнесеньку. холоду нагнати. Напугать, накричать на кого-либо. Чому пані-матка не нажене їй холоду? А шо, нагнала я вам холоду? 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто многихъ. Вставай, невіхно, та вставай, молодая! Дій ті корови, що од батька нагнала. 3) Прогонять, прогнать. 4) Догонять, догнать. Догнав її аж геть за селом. 5) — горілки. Выкуривать, выкурить много водки.
Позалуплювати, -люю, -єш, гл. Залупить (во множествѣ).
Попідковузати, -вую, -єш, гл. Подковать (во множествѣ).
Прикмечувати, -чую, -єш, гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить.
Справуватися, -вуюся, -єшся, гл.
1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати.
2) Справляться, управляться. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась.
3) — з ким. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок. Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли.
Сходити 2, -джу, -диш, гл.
1) Исходить. Ой за яром брала я льон, всю долину сходила.
2) Пройти, перейти, сходить. Коли б же ви, воронії коні, а походу не сходили.
3) Одѣться во что, износить что. Добра такого, не знає в чому й сходити. Чи тобі в мене нічого спити, чи нічого зїсти, чи ні в чім хороше сходити. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує, бо я й того не сходила, під явором загубила.
Чахрувати, -ру́ю, -єш, гл. = чаклувати. У нас люде його відьмаком називали: се, казали, він не гоїть, а чарує: йому нечиста сила пособляє.
