Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хата

Хата, -ти, ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Васильк. у. Чи се тая удівонька, що на розі хата? Чуб. різана хата. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. Шух. І. 89. хата без штані́в. Не имѣющая сѣней. Вас. 195. Въ Подоліи хатою называютъ иногда могилу, а домъ тогда куріне́м. Хати наші на цвинтарі, а вас просю до куріня. О. 1861. XI. Св. 52. Отсюда вѣроятно: тут тобі́ й хата! Тутъ тебѣ и смерть, тутъ тебѣ и конецъ. Ном. № 273. дядькова хата. Тюрьма. А шо ж мені буде, як ударю таку паню по вуху? То ще доведеться жити у «дядьковій хаті». Грин. І. 112. держатися хати. Cм. держатися. Ум. хатка, хатонька. Грин. ІІІ. 234. хаточка. Хатки біленькі виглядають. Шевч. 407. Хаточки поховались у біленькі садки. МВ. І. 106.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 388.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАТА"
Богила, -ли, ж. = бугила. І твій барвінок хрещатий заріс богилою. Шевч.
Дави́на, -ни, ж. = Давнина. Ум. Дави́ночка. Я собі ізгадаю давню давиночку. Гол. ІІІ. 385.
Дошкребти́, -бу́, -бе́ш, гл. и пр. = доскребти и пр.  
Змийовина, -ни, ж. Раст. Scorronera rosea. Шух. І. 21.
Ненаїдний, ненаїсний, -а, -е. Ненасытный, прожорливый. Н. Вол. у. и Камен. у.
Поетичність, -ности, ж. Поэтическія свойства, поэтическое. К. ХП. 23. Левиц. Пов. 268.  
Поналускувати, -кую, -єш, гл. Налущить. Скрізь поналускував насіння. Богодухов. у.
Посмутити, -чу́, -ти́ш, гл. Опечалить (многихъ). Грин. III. 494. Гей як заплачу, весь рід посмучу. Чуб. V. 755.
Репиця, -ці, ж. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ. «На тобі, хортище-собачище, хвоста, да не кусай по жовтому, а кусай по білому». А хорт як укусив, так при самій репиці одкусив. Рудч. Ск. 16.
Урожати, -жаю, -єш, сов. в. уродити, -джу, -диш, гл. 1) Рожать, родить. Уродила мама, що не прийма й яма. Ном. № 2918. Не уродить сова сокола — іно таке, як сама. Ном. № 7152. 2) Хорошо вырастать, вырасти и принести плодъ, уродить. Як мак не вродить, то голоду ще не буде. Які груші уродили. Шевч. 178. Уродив постернак. Шевч. 243. Яке Бог уродив, таке й жну. Ном.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХАТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.