Випорток, -тка, м. Выпоротокъ, мертворожденное животное.
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали.
Дійни́ця, -ці, ж. Подойникъ. Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та багато молока давала. (Замочування дійниці в Петрівку, в 1-й понеділок). Ум. Дійни́чка.
Ме́шти, мешт, ж. мн. Татарскія туфли, легкіе башмаки.
Нетяга, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? На козаку, бідному нетязі три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап'янці — видні п'яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. Ум. нетяженька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Ув. нетяжище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха.
Полестатися, -таюся, -єшся, гл. Поплестись. Як би потепліло, — полесталась би я по доріжці, а то зіма отся ізнудила та ізсушила мене.
Послушничок, -чка, м. Ум. отъ послушник.
Самопрядка, -ки, ж. = прядка.
Торохкотати, -кочу́, -чеш, гл. = торохтіти. Решето торохкоче. Торохкоче ложками.
Чижемки, мок, ж. мн.
1) Ум. отъ чижми.
2) Ботинки, зашнуровывающіеся но бокамъ.
