Батечко, -ка, м. Ум. отъ батько. Батюшка. Його батечко питає: що ти, синочку, гадаєш? Да нема роду ріднійшого над батечка. Употребляется какъ слово обращенія къ старшему человѣку. батечку мій! — выраженіе удивления: Боже мой! батюшка мой! Яких то цвітів там не було! батечку мій, та й годі! Часто во мн. ч. батечки! Батюшки! А худоби-худоби, так батечки! свій хутір, лісок, винничка, млинок.
Деся́тничка, -ки, ж. Жена десятника.
Зомлілий, -а, -е. Обомлѣвшій. Її зомліла душа.
Казка, -ки, ж. Сказка. В пісні правда, а в казці брехня. посл. ум. ка́зочка. От вам казочка.
Наскось нар. Наискось.
Підражати, -жа́ю, -єш, гл. Подбивать совѣтами на что. Cм. підрадити.
Туркениця, -ці, ж. = туркеня. Загадала їй туркениця три діла.
Хамлюга, -ги, м. Ув. отъ хамло 2, но употребл. въ болѣе ругательномъ смыслѣ, въ значеніи: Хамъ, халуй, грубый мужикъ. Виїхав раз у поле якийсь багатий хамлюга.
Чеплія, -лії, ж. = чаплія.
Чинарка, -ки, ж. = чемерка 1. Ум. чинарочка.
