Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

упросити

Упросити, -шу, -сиш, гл. Упросить, умолить. Упросила його, щоб він її взяв з собою. Рудч. Ск. І. 129. Росердила миленького, та ще не впросила. Мет. 84.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 348.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПРОСИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПРОСИТИ"
Богоугодний, -а, -е. Богоугодный. К. Кр. 8. ЕЗ. V. 212.
Вартунок, -нку, м. = вартість. Желех.
Гичина, -ни, ж. Одинъ стебелекъ гичі. Ум. гичинка. Черниг. у.
Креплики, -ків, м. мн. Пирожки съ капустой, сливами или рыбой. Kolb. І. 86.
Нагрі́мати I, -маю, -єш, гл. Погрозить, накричать на кого. Желех.
Надбере́жний, -а, -е. Береговой, набережный. Желех.
Нежит, -та, м. = нежид.
Обв'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. обв'язатися, -жуся, -жешся, гл. = об'язуватися, об'язатися.  
Попригладжувати, -джую, -єш, гл. Пригладить (во множествѣ).
Хорма, -ми, ж. = хворма. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УПРОСИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.