Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Земля́, -лі́, ж. 1) Земля. Сирая земля, — ти ж мати моя. Будь багатий, як земля. Де проїдуть — земля горить, кров'ю підпливає. На тій землї ростиме инше древо. зе́млю роби́ти, управля́ти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. уда́рити ли́хом об зе́млю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. 2) Земля, страна. Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. Встає шляхецькая земля. Виходила до його вся земля. 3) Земля, земной шаръ. На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ум. земе́лька, зе́мленька.
Змружити Cм. змружувати.
Імшити, -шу́, -ши́ш, гл.
1) Мшити. Імшити хату.
2) — горшки. Вкладывать горшки одинъ въ другой, перекладывая соломой.
Мучни́к, -ка́, м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня.
Погідний, -а, -е. = погідливий. У щастє наше вдарив грім в погідную годину.
Трюх-трюх! меж., выражающее бѣгъ рысью. От вовк мерщій до Бога — трюх-трюх, так біжить.
Упоратися, -раюся, -єшся, гл. Окончить работу, управиться. Чи можна мені буде піти на вечорниці? Я вже зовсім упоралась.
Чайма, -ми, ж. Парусъ. Встрѣчено лишь въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя язычника. Стали корабелі свої чайми підимать, як стадо лебедів вони од берега одпливали.
Шурувалки, -ків, м. Комья неразмятой глины. Cм. шурубалки.
