Вичунювати, -нюю, -єш, сов. в. вичуняти, -няю, -єш, гл. Оправляться, оправиться отъ болѣзни, выздоравливать, выздоровѣть. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише.... Вичуняла, та в запічку дитину колише.
Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Гарнюсінько нар. = гарнісінько.
Жми́крут, -та, м. Кулакъ, скряга.
Нерушиме нар. Не двигаясь съ мѣста, постоянно. Ми з прадіда живемо тут нерушиме.
Обгепати, -паю, -єш, гл. Обшлепать? Пицура (пика), решетом не накриєш, за три дні не обгепаєш.
Перешкодити Cм. перешкожати.
Потопати 2, -паю, -єш, сов. в. пото́пнути, -ну, -неш, гл. Потопать, тонуть, утонуть. Потопав моя доля край синього моря. Потопало два брати рідненькі.
Титарівна, -ни, ж. Дочь церковнаго старосты. Титарівна Немерівна гаптує хустину.
Чеберчати, -чу́, -чи́ш, гл. Звенѣть, бренчать. Коса чеберчит.
